Актуальність.Реалізація ефективних інвестиційнихпроектів у корпоративному та державному секторах економіки відіграє важливу роль в економічному зростанні та розвитку національної економіки. Тому на даному етапі розвитку української економіки оцінювання інвестиційних проектів може мати значний вплив на зростання добробуту як інвестора, так і суспільства в цілому. При цьому класичне застосування методів оцінювання реальних інвестицій на основі чистої дисконтованої вартості, внутрішньої ставки дохідності та терміну окупності має свої концептуальні особливості. Дані особливості базуються на відмінностях в умовах в  Україні та в розвинутих країнах, які визначають системні елементи моделей оцінки ефективності інвестицій.

Постановка проблеми.Метою є визначення особливостей у підходах до оцінювання реальних інвестицій в українській економіці та розвинутих ринкових економіках.

Результати дослідження.Застосування методів оцінювання ефективності реальних інвестицій у трактуванні українських дослідників має деякі концептуальні відмінності порівняно з міжнародними підходами. Дані відмінності, в першу чергу, лежать в системі  визначення та оцінювання інвестиційних ризиків, інфляційних очікувань інвесторів, вартості залучення коштів для реалізації інвестиційного проекту. До того ж, в основі розбіжностей щодо підходів до оцінювання проектів лежитьрізний рівень ринкової рентабельності та термін окупності в розвинутих економіках і в українській.

Економічна ефективність інвестицій визначається виробничою функцією та рівнем дохідності інвестицій, який виражається очікуваними грошовими потоками[1].Середньозважена вартість капіталу виступає як дисконт для приведення майбутніх грошових потоків до теперішньої вартості. Саме в визначенні середньозваженої вартості капіталу спостерігаються основні відмінності. Середньозважена вартість капіталу визначається за наступною формулою (1), [2]:

                         WACC= we×[rf β(rm– rf)] [wd×rd(1-t)],                     (1)                  

де:

we– частка власного капіталу в фінансуванні діяльності підприємства;

rf– безризикова ставка доходності;

β– рівень ризикованості залучення капіталу;

rm– ринкова ставка дохідності;

wd– частка боргового фінансування;

rd– вартість (%) залучення боргового фінансування;

t– норма оподаткування.

Вищезазначені елементи, які входять у вартість капіталу, будуть відрізнятися для компаній різних країн. Так без ризикова ставка дохідності та ринкова ставка дохідності будуть відповідно відображати доходність безризикових капіталовкладень (державні облігації) та ставку доходу по вкладеним коштів у довгострокові депозити. Отже, як бачимо, в цьому випадку доходність державних облігацій України буде відрізнятися від доходності по цінних паперах в розвинутих країнах. Ставка ринкової доходності буде відображати не тільки доходність від вкладення коштів в банківську систему, але й рівень інфляції, який закладений в даний показник. Тому, звичайно, в розвинутих економіках дана ставка буде значно меншою в силу макроекономічної стабільності і відносно низького рівня інфляції. Особливої уваги заслуговує коефіцієнтбета(β), котрий відображає ризикованість капіталовкладень в певну компанію. Бета буде залежати від фінансового стану компанії, її платоспроможності, ліквідності і дохідності. До того ж коефіцієнт бета буде відображати ризикованість інвестиційного проекту з урахуванням галузевих особливостей. Тому, наприклад, даний коефіцієнт для проекту в металургійному секторі буде менший, ніж бета для сектору IT-технологій, який в силу своїх характеристик буде значно ризикованіший. Отже, в випадку бети виникають розбіжності для оцінювання інвестиційних проектів між різними галузями[3].

Вартість залучення боргового фінансування в даному випадку буде носити неоднозначний характер. Якщо українська компанія бере кошти у вітчизняних банках, то вартістьзалучення цих коштів буде значно вищою на відміну від аналогічного боргового залучення в  розвинутих країнах. Але на практиці ми можемо побачити, що деякі українські компанії активно залучають боргове фінансування з закордону.

Крім того, дослідження показують, що використання класичних методів оцінювання інвестиційних проектів відрізняється в залежності від наступних критеріїв:

• розмірів компанії (чим більша компанія, тим більша ймовірність, що вона буде використовувати методи оцінювання ефективності інвестицій, такі як NPVта IRR);
• державної чи приватної форми власності компанії (приватні компанії  визначають термін окупності (PBP) інвестицій значно частіше ніж державні, що пов’язано з бажанням приватних інвесторів детальніше проаналізувати термін повернення первинних вкладень та індекс рентабельності проекту);
• кваліфікації та досвіду менеджменту компанії (чим вище рівень освіти менеджерів (наприклад, MBAчи CFA), тим більша ймовірність використання методів оцінки реальних інвестицій)[4].     

Висновки.Отже, як бачимо, методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів однакові для всіх країн світу. Але  причиною даної невідповідності  є складність моделювання динамічних фінансово-економічних процесів в Україні, які характеризуються важко прогнозованими індикаторами, що входять в розрахунок різних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів. До них можна віднести прогнози темпів інфляції, зміни цін, оподаткування, попиту на продукцію. До того ж, особливістю оцінки реальних інвестицій є те, що їх використання може відрізнятись в залежності від внутрішніх характеристик компанії.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Синіговець, О.М. – «Управління інвестиційним процесом на підприємстві», автореферат, ХНЕУ, 2001.

2.     Дамодаран А. – Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любих активов; Пер. с англ.- 6-е изд. – М.: Альпина Паблишерз, 2010. -1338с.

3.     Боди, З., Мертон, Р. – Финансы.: Пер. с англ.: Уч.пос. – М.: - Издательский дом «Вильямс», 2009. – 592с. 

4.     Kaplan Schweser, - CFA, Level 1/Book 4: Corporate finance, portfolio management, and equity analisys - ©Kaplan, Inc – 2010.

Кометарі до матеріалу можна залишитут тут: (http://vk.com/topic-36835937_26263800 )