5 грудня 2018 року в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана відбувся круглий стіл «Публічне управління економікою України в умовах загроз державності». Організатор круглого столу — кафедра національної економіки та публічного адміністрування, Інститут державного та муніципального управління, Студентська академічна рада факультету економіки та управління. Організаційно-методичне забезпечення проведення круглого столу провела проектна група в складі проф. І.Й.Малого (керівник), проф. І.Ф.Радіонової та проф. О.П.Тищенка.

Фото-альбом круглого столу.

Метою круглого столу визначено обговорення проблематики управління публічним сектором національної економіки України в умовах загроз державності, а також визначення перспективних напрямів досліджень щодо удосконалення механізму та інструментів публічного управління економікою.

Проектною групою було заплановано обговорення таких актуальних теоретичних і практичних проблем сьогодення, як: метаморфози державності та публічного управління в Україні; виклики, загрози та методи забезпечення національної економічної безпеки; механізми подолання тіньової економіки та корупції.

Зі вступним словом до учасників круглого столу звернувся декан факультету економіки та управління Олександр Володимирович Востряков. Він звернув увагу на тому, що факультет і кафедра-організатор круглого столу активно працюють над освоєнням нової спеціальності «Публічне управління та адміністрування». В університеті триває робота над удосконаленням нових освітніх програм бакалаврського і магістерського рівнів. Виникло нове предметне коло, яке слід досліджувати, в тому числі й за допомогою спілкування науковців в рамках дискусій, конференцій, круглих столів. Формат круглого столу дозволяє виявити спільні точки зору на актуальні проблеми, що сприятиме підвищенню рівня освітнього процесу, співпраці науковців і студентів з громадськими організаціями і органами державної влади.

У виступі професора І.Й.Малого було зазначено, що колектив кафедри національної економіки та публічного адміністрування ще у 2009 році започаткував такий напрям дослідження, як антикризове управління національною економікою. За цією проблематикою проведено чотири конференції. Однак з кожним роком економічна ситуація в Україні загострюється. Це свідчить про те, що вітчизняна наукова спільнота недостатньо акцентувала увагу на антикризові заходи держави, спрямовані на упередження негативних процесів і тенденцій.

Доповідь професора І.Й.Малого —  «Крихка економіка публічного сектору України та загрози державності». Крихка економіка — це стан, який під впливом непередбаченої дії будь яких зовнішніх чи внутрішніх чинників може призвести до колапсу. В той же час антикрихтість — це невразливість, здатність за будь яких обставинах самовиживати, самовідтворюватися, самовідновлюватися. Доповідач звернув увагу на чинники, які формують стан крихкості економіки публічного сектору України, та на політичних заходах, спрямованих на формування антикрихкості. На думку доповідача політика антикрихкості управління економікою публічного сектору України має полягати у: подоланні половинчастості, непрозорості, неоднозначності, незрозумілості законів та державних управлінських рішень; активному залученні громадських організацій до ідентифікації політиків та державних службовців в частині виконання обов’язків громадянина по розбудові державності України, захисту патріотично-державницьких цінностей українського суспільства; еволюційній локалізації олігархічного  впливу на інформаційну політику, на присвоєння політичної ренти, на формування кланової економіки, на поглиблення зубожіння громадян України; реанімації державного сектору економіки України як  економічного гаранта обороноздатності та інноваційного розвитку.

Тема доповіді професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка З.С.Варналія — «Офшоризація — інституціональна загроза національній економічній безпеці та державності України». Він звернув увагу на необхідності подальшого розвитку безпекознавства як системи знань про захищеність об’єкта від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також безпекології —міждисциплінарної науки, що вивчає сутність, зміст, форми і методи організації та функціонування системного захисту об’єкта безпеки від внутрішніх та зовнішніх загроз. Особлива увага в доповіді приділена офшорізації як процесу негативного впливу офшорної діяльності на національну економіку, що проявляється у непродуктивному відпливі капіталу за допомогою реалізації спеціальних бізнес-схем з використанням офшорних фірм з метою оптимізації умов інвестування, мінімізації або ухилення від оподаткування та/або відмивання грошей. Це є зрада національним інтересам та загроза державності України. На думку доповідача, ситуація, що склалася, вимагає здійснення в Україні ефективної політики деофшорізації, яка має включати комплекс державних заходів, законодавчих ініціатив, що спрямовані на протидію приховування доходів суб’єктів, що формально належать компаніям, які знаходяться в офшорах. Зазначена система заходів щодо деофшорізації покликана: підвищити рівень збирання податків; значно ускладнити відмивання кримінальних грошей; підвищити прозорість глобального і внутрішньо-національного бізнесу; сприяти посиленню контрольованості бізнесу з боку держав, в яких зареєстровані суб’єкти підприємницької діяльності.

Доповідь Д.О.Малиша — завідувача сектору економічного аналізу Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України — мала назву «Економічне відновлення та розбудова миру на територіях, постраждалих внаслідок збройного конфлікту в Україні». Доповідач звернув увагу на напрями діяльності Міністерства, в тому числі на: законотворчу діяльність, прогнозування, стратегічне й програмно-цільове планування, а також на заходи з відновлення миру, розвитку інфраструктури, налагодження економічного життя, міжнародної співпраці та ін.

Тема доповіді професора І.Ф.Радіонової — «Оцінювання економічних загроз публічного сектору: проблема релевантності». На думку автора оцінювання економічних загроз може вважатись адекватним, якщо запропонований алгоритм узгоджуватиметься з критерієм релевантності. Релевантний, або такий, що відповідає змісту оцінюваного об’єкта, алгоритм має спиратись на обґрунтоване уявлення про те, що таке публічний сектор як сегмент національної економіки. Автор акцентувала увагу на методиці розрахунку Інтегрального індексу стабільності (безпеки) публічного сектору. Запропоновано створити робочу групу для удосконалення методики.

Доповідь завідувача відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної ради України професора В.Є.Воротіна присвячена темі «Напрями модернізації механізмів і інструментів публічного управління в Україні». Доповідачем зазначено, що у сучасній управлінській науці та практиці публічного управління практично відсутні нові розробки щодо формування новітніх механізмів і інструментів публічного та регіонального управління, публічної ініціативи, взаємодії та партнерства. Доповідач окреслив цілі Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки, метою якої є посилення інституційної спроможності щодо формування державної політики у визначених Кабінетом Міністрів України сферах. Здійснено аналіз шляхів реалізації цієї Стратегії.

Тема доповіді завідувача кафедри економічної теорії професора В.І.Кириленка — «Комплементарна модель інвестиційної безпеки». Звернено увагу на те, що чим більша диференціація кризових і передкризових зон, тим більше розуміння сутності явищ. Сьогодні виникла необхідність говорити про інвестиційну кризу і її комплементарну модель. Необхідна адаптація до нових реалій. Відомі 4 напрямки розвитку інвестицій (GRIN): генно-, робо-, інфо-, нано- технології. Освіта і наука закладають підвалини майбутнього зростання. Модель інвестиційної безпеки полягає в тому, що необхідно вибрати пріоритетні галузі. В Україні — це інфраструктура, швидкісний транспорт, освіта, інформаційні технології, фармацевтика і медицина. У другій частині виступу доповідач зосередив увагу на тому, як втілюються безпекові функції (як працює суспільство). Будь-яке суспільство управляється через систему суспільних категорій. Таких категорій чотири: добро (управління за критеріями гарний, поганий); краса (гарний, огидний); справедливість (корисний, шкідливий); істина (правильний, хибний). Суспільство контролює державну політику через суспільні категорії. Політика має чотири аспекти: соціальний (реалізується через категорію «добро»), адміністративний (краса), економічний (справедливість), гуманітарний (істина). Люди мають різні інтереси, по-різному ставляться до політики, формуючи етичні, естетичні, правові та філософські норми. Людина або сприймає ці норми, або ні. Так людина інтегрується в групову структуру. Формуються особові цінності. Розрізняють цінності індивіда, особистості, суб’єкта, індивідуальності. Для здійснення інвестиційної політики необхідно бачити усю систему, враховувати цінності, які є центральною категорією у цій системі. Доповідач акцентував увагу на двох ключових цінностях, по-перше, рівність перед законом, по-друге, рівність перед людською гідністю. Якщо розуміти, як функціонує суспільство, стане зрозумілими і система управління, і загрози та виклики.

«Інституційні ризики та загрози реалізації промислової політики держави» — так називається доповідь професора Л.В.Дейнеко і доцента О.О.Циплінської (Інститут економіки та прогнозування НАН України). За словами доповідачів формування та реалізація промислової політики в Україні наштовхується на численні труднощі, обумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Промисловий сектор країни, якому належить ключова роль у розвитку та забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки, фактично позбавлений державної уваги та підтримки, що так важлива на етапі модернізації і в умовах потрясінь внутрішньої та зовнішньої ґенези. За останнє десятиріччя система державного управління виявилася інертною по відношенню до промислового сектора. Доповідачі акцентували на загрози реалізації Стратегії розвитку промислового комплексу України на період до 2025 року (перебуває в стані проекту). Визначено шість загроз, джерелом яких є неформальні та формальні інститути, а саме: 1) формування нелегітимних центрів економічної влади на основі монопольного контролю; 2) незавершеність та затягування реформ у сфері податкового та митного законодавства, експортно-імпортної діяльності та їх інституційного забезпечення; 3) відсутність ефективних правових інститутів, що сприяли б покращенню інвестиційного клімату, заміщення їх «інституційними пастками» (патоінститутами), що проявляються також в ухиленні від сплати податків, корупції, нехтуванням екологічними нормами виробництва тощо; 4) відсутність ефективної взаємодії держави та бізнесу та її стійких інституцій, сформованих на базі спільних інтересів, які спрямовані на промисловий розвиток та економічне зростання; 5) кількість кластерів, індустріальних парків, технопарків, бізнес-інкубаторів недостатня для забезпечення інноваційного розвитку промисловості; 6) низький рівень довіри промисловців до уряду та судової влади, що не дозволяє повною мірою реалізувати реформи в промисловому секторі.

Професор Ю.М.Уманців (Київський національний торговельно-економічний університет) представив доповідь на тему «Трансформація державної політики забезпечення ендогенізації економічного розвитку України». Доповідач акцентував на тому, що ми маємо сказати не лише, що потрібно зробити, а й як потрібно зробити. Тут міститься головна проблема. Яким чином трансформувати економічну політику держави, щоб вона була підпорядкована цілям розвитку, які орієнтуються на зростання, перш за все, внутрішнього потенціалу ринку, хоча експортний потенціал теж надзвичайно важливий. Основними засобами тут мають бути інструменти грошово-кредитної та фіскальної політики. На превеликий жаль, грошово-кредитна політика реалізується заради себе. Політика розвитку реального сектору економіки — сам по собі, а грошово-кредитна політика — сама по собі. Має бути радикально змінений вектор цієї політики. Якщо цього не усвідомити, то не вдасться використати цей потенціал, а відтак не зможемо вийти з тої зони загроз, про яку говорили доповідачі. Пріоритетом має стати розвиток національної економіки, розвиток внутрішнього ринку, підтримка експортного потенціалу. Нещодавно створене Експортно-кредитне агентство своєю діяльністю повинне відстоювати зниження ставки за кредитами, забезпечувати вільний доступ до кредитних ресурсів для промислових, аграрних та ін. підприємств. Однак, ця інституція працює незадовільно. Не сприяє підтримці підприємств НБУ, він робить найбільш вигідним купівлю комерційними банками кредитних сертифікатів. Цей ресурс вимивається з ринку, замість того, щоб кредитувати підприємства реального сектору. Фіскальна політика теж реалізується недостатньо ефективно, вона не має стимулювального спрямування. Ресурс, який перерозподіляється через державний бюджет — це якась «боротьба с наслідками». Бюджетний ресурс не спрямовується на державні (публічні) закупівлі, які мають значний мультиплікативний ефект. На думку доповідача, якщо не використовувати потенціал грошово-кредитної та фіскальної політики, можна залишитися біднішою країною Європи.

Доповідь головного наукового співробітника відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування НАН України Т.І.Артьомової присвячена темі «Інститут оцінки ефективності державного управління: засади становлення». На її думку найважливішою складовою системних перетворень є становлення інституту оцінки ефективності державного управління. Інститутоцінки ефективності системи державного управління, що спирається на принципи, запозичені у бізнес-сектора з практики менеджменту, заснованого на загальній оцінці якості, є невід’ємною складовою моделі нового державного управління, яка почала поступово запроваджуватися у розвинених країнах з 1980-х років та концептуально оформлюватися з другої половини 1990-х років.Доповідачем сформульовані основні завдання інституту оцінки ефективності системи державного управління. Такими є: кількісно-якісна диверсифікація послуг, що надаються з урахуванням запитів господарюючих суб'єктів; розумне управління бюджетними фінансовими ресурсами; створення передумов для інклюзивного економічного зростання; щадна суспільна трансформація від моделі держави загального добробуту до моделі ефективної держави. Орієнтирами діяльності суб’єктів державного управління постають: ефективність, економічність, альтернативність поставки державних послуг з урахуванням адекватності відповідних бюджетних витрат. У доповіді зазначено, що на макрорівні вимірювання ефективності істотно ускладнюється. Особливої уваги заслуговує (на думку доповідача), практика комерціалізації державної діяльності та впровадження нормативів ефективності та результативності управлінської діяльності.

«Методичні підходи до визначення економічної ефективності капітальних вкладень в соціальну сферу» — тема доповіді професора кафедри національної економіки та публічного адміністрування КНЕУ А.Є.Никифорова і студента ІІІ курсу, голови Студентської академічної ради факультету економіки та управління КНЕУ Є.В.Нотевського. На думку доповідачів капітальні вкладення, які здійснює держава у розвиток соціальної сфери не орієнтовані на отримання прибутку. У цьому принципова методологічна різниця між підходами до визначення економічної ефективності інвестицій та капітальних вкладень у соціальну сферу. Критерієм економічної ефективності капітальних вкладень в соціальну сферу, на думку доповідача, є економія на поточних і капітальних витратах у розрахунку на одиницю певних послуг у соціальній сфері. При виборі альтернативного варіанта реалізації інноваційного проекту слід порівнювати поточні витрати на одиницю певних послуг за цими проектами. Доповідь супроводжувалася висвітленням методики оцінки ефективності.

«Реформування механізму управління об’єктами державної власності» — тема доповіді професора кафедри національної економіки та публічного управління КНЕУ Р.В.Овчаренка. Доповідач зазначив, що у багатьох країнах діяльність підприємств з державною участю впливає на щоденне життя громадян і конкурентоспроможність національної економіки загалом. Більшість країн світу з розвиненою економікою  побудували ефективні механізми організації та управління підприємствами з державною участю і в багатьох випадках взяли за основу передові міжнародні практики. Звернено увагу на «Стратегію підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки» (2015), де запроваджена нова концепція механізму управління об’єктами державної власності. Наведений аналіз перших результатів реформування механізму управління об’єктами державної власності. Сформульовані завдання подальших кроків реалізації стратегії.

Тема виступу доцента кафедри національної економіки та публічного управлінняКНЕУ Г.О.Сабадош — «Проблеми вимірювання ефективності публічного управління в Україні». Доповідач зазначила, що ефективна публічна служба виступає конкурентною превагою сучасної держави на глобальному ринку. Вимірювання та оцінювання дій уряду дає змогу суспільству оцінити рівень задоволення очікувань. У доповіді наведений перелік показників, якими вимірюються різноманітні аспекти ефективності публічного управління. Прагнення України стати повноправним партнером розвинених європейських країн також має супроводжуватися створенням системи оцінки ефективності та якості  функціонування органів влади на всіх етапах процесу прийняття та реалізації управлінських рішень як на місцевому, так і на центральному рівнях управління, оскільки за відсутності системної оцінки будь-якої діяльності не можна говорити про її ефективність чи якість надання послуг населенню. У доповіді справедливо зазначалося, що створення  збалансованої системи показників ефективності публічного управління на державному та муніципальних рівнях є актуальною проблемою для подальших наукових та практичних досліджень.

Професор кафедри національної економіки та публічного управління О.П. Тищенко (тема доповіді – «Регіональні чинники формування загроз національній економічній безпеці України») у своєму виступі акцентував увагу присутніх на необхідності ретельного аналізу впливу «політичних» чинників, на динаміку соціально-економічних процесів в окремих територіальних утвореннях країни, які призводять до суттєвих розбіжностей у рівні доходів та рівні життя населення, масової міграції робочої сили за кордон, нерівномірності та скорочення потоків інвестицій. У сукупності зазначені явища посилюють регіональну конвергенцію та ще більше загострюють проблему національної економічної безпеки країни в цілому.

Доповідач зазначив, що за умов реформи децентралізації органи місцевої влади, мають активніше використовувати надані їм повноваження, з метою розв’язання проблем соціального та економічного розвитку територій, та виокремив низку пріоритетних напрямів їхньої діяльності, зокрема, заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розвитку місцевої інфраструктури, створення сприятливих умов для ведення бізнесу та стимулювання створення нових високооплачуваних робочих місць.   

У виступі доцента кафедри національної економіки та публічного управління КНЕУ С.М.Чистова на тему «Потреби, цілі і результати публічного управління економікою» зазначалося, що існує розбіжність між суспільними потребами, цілями соціально-економічної політики і результатами діяльності органів державної влади". Цілі політики, так само і результати діяльності державних органів мають відповідати потребам суспільства. Співставлення цих елементів дають можливість більш адекватно вимірювати ефективність публічного управління і діяльності державних органів, а також підвищити рівень відповідальності за прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Робота круглого столу здійснювалася за сценарієм, що передбачав виступи учасників з доповідями, відповіді на запитання, обговорення доповідей, підведення підсумків.

Чистов С.М.,

канд. екон. наук, доцент кафедри національної економіки

та публічного управління КНЕУ

chistov@ukr.net