Актуальність. Активний розвиток ринкових відносин, процес структурної трансформації економічної системи та перехід від планово-адміністративного устрою до ринкового обумовили актуальність розвитку такого явища, як капіталізація. Фактори, механізми, фінансові джерела розвитку приватних та акціонерних компаній в останні роки стають предметом багатьох наукових досліджень, науковців, урядових організацій та представників бізнесу. Інтеграція національних суб'єктів господарювання у світову систему економічних зв'язків вимагає уніфікації звіту і звітності щодо результатів менеджменту капіталу бізнес-структур, а це, в свою чергу, актуалізує проблему управління капіталізацією підприємств [1].

Постановка проблеми. На основі узагальнення фундаментальних положень теорії капіталізації, вартісно-орієнтованого та ресурсного підходів до менеджменту підприємства обґрунтувати управлінські аспекти капіталізації та особливості її здійснення.

Результати дослідження. Систематизація підходів до визначення сутності «капіталізації підприємства», які представлені у сучасній вітчизняній та зарубіжній економічній літературі [1 – 5] дозволяє розглядати її у наступних аспектах:

• ­як систему відносин, які виникають в процесі накопичення капіталу;
• ­як процес перетворення доходів (або певної їх частини) у капітал;
• ­як процес залучення ресурсів у кругообіг з метою створення додаткової вартості;
• ­як процес утворення фіктивного капіталу;
• ­як оцінка вартості підприємства.

Таке різноманіття в підходах до визначення капіталізації пояснюється різною метою і завданнями дослідження. Хоча існують різні теоретичні підходи до визначення капіталізації, потрібно відмітити, що всі дослідники вказують на зв’язок капіталізаціїз процесами формування та функціонування капіталу підприємства.Результати представлених узагальнень дозволяють говорити про включення в зміст «капіталізації» практично усіх процесів, що протікають в економіці, - «…капіталізація охоплює всю економіку і модифікується в залежності від того, на якому рівні, в якій сфері і за допомогою яких механізмів вона відбувається…» [5, С.30]. Такий підхід є правомірними, якщо розглядати суть капіталізації як «перетворення різних видів ресурсів на капітал, тобто вартість, що створює прирощення вартості». [3,С.43]

Капіталізоване підприємство характеризується зростанням його вартості, що в свою чергу виступає індикатором його конкурентоспроможності та джерелом економічного зростання. З метою ефективного управління процесами капіталізації на підприємстві розглянемо більш ґрунтовно логіку її прирощення в залежності від форм прояву:

­- реальна капіталізація. Розглядаючи капіталізацію як процес перетворення доданої вартості (збільшення доходу, вартості та ін.) в елементи реального  капіталу проявляється одна з форм  його накопичення. Відповідно до цього, форми та методи управління процесом трансформації ресурсів, в основному зосередженні на прирості реальної вартості, збільшенні величини прогресивних форм виробничих фондів, тобто фізичному зростанню інноваційно-орієнтованих техніко-технологічних ресурсів. При цьому все це характеризується певними просторовими та часовими параметрами, які змінюються відповідно до кінцевої мети функціонування реальних бізнес-структур;

­- фіктивна капіталізація. Формується на фондовому ринку та визначається добутком кількості акцій в обігу на їх курс. Збільшення ринкової вартості акцій та вартості акціонерного підприємства в цілому відображається в активі балансу у вигляді переоцінки фінансових вкладень, а в пасиві балансується додатковим капіталом. Капіталізація у даному випадку ініціюється не внутрішнім менеджментом капіталу, а зовнішніми біржовими структурами, що здійснюють котирування акцій. Усвідомлення ринкової капіталізації підприємств потрібне їх власникам і топ-менеджерам, якнайменш для того, щоб визначити, на які чинники вартості  підприємства вони здатні вплинути, а на які – ні [6];

- маркетингова капіталізація. Процес маркетингової капіталізації «…є результатом активної маркетингової та рекламної політики компанії, які «збільшують» ринкову вартість підприємства, відриваючи її від реальної вартості». [4] В цьому випадку збільшення величини валюти балансу відбувається за рахунок зростання активів, точніше їх нематеріальної складової, за рахунок наступних операцій:

• відображення в балансі вартісної оцінки ділової репутації, (гудвілу);
• нарощення ринкової вартості торгової марки, бренду;
• відображення в облікових операціях і відповідно в балансі ноу-хау;
• придбання прав на результати інтелектуальної діяльності.

Однак слід наголосити на тому, що реалізація даних операцій може відбуватися не тільки за рахунок заходів маркетингового характеру, частіше це є результатом ефективного використання інтелектуальних активів підприємства в процесах інноваційної, операційної та інших видах діяльності. Саме це обумовлює необхідність: по-перше, розширення змістовного наповнення маркетингової капіталізації; по-друге, обґрунтування дієвого управлінського механізму реалізації її реалізації.

Перевагами управління процесами капіталізації за формами її проявує наступне:

• можливість здійснення управлінського впливу на значну кількість факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства які визначають ефективність процесів капіталізації;
• високий рівень інформованості зацікавлених осіб щодо здатності ресурсного потенціалу підприємства створювати вартість та можливостей виявлення проблемних зон бізнесу;
• можливості цілеспрямованого впливу на ті види ресурсів та активізації відповідних бізнес-процесів, які безпосередньо впливають на зростання капіталізації підприємства. [7]

Висновки. На основі поєднання результатів дослідження теорії капіталізації та встановлення взаємозв’язку між вартісно-орієнтованим та ресурсним підходами до управління обґрунтовано доцільність управління процесами капіталізації на підприємстві в залежності від форми її прояву: реальна, маркетингова та фіктивна (ринкова). В процесі реальної та маркетингової капіталізації підприємство як організаційна форма капіталу в ринковій економіці задовольняє потреби власників у доходах, які мають перевищувати вартість інвестиційних ресурсів та віддачі від альтернативних інвестицій з аналогічним ступенем ризику. Ринкова капіталізація залежить від процесів, які відбуваються як всередині компанії, так і у зовнішньому середовищі, та впливає на рівень інвестиційної привабливості підприємства. Управління процесами капіталізації за формами її прояву дозволяє розкрити внутрішню природу підприємства як суб’єкту та об’єкту економічних відносин, економічного та інвестиційного блага.

ЛІТЕРАТУРА

1. Байбусинов Ш.Ш., Шкиперова Г. Т. Проблемы капитализации природного капитала региона/ Байбусинов Ш.Ш., Шкиперова Г. Т.//[Электронный ресурс]. Режим доступа: www.krc.karelia.ru

2. Брюховецька Н. Підходи до визначення капіталізації підприємств / Н. Ю. Брюховецька // Наукові праці ДонНТУ. Серія: Економіка.—2007. – № 31-1. – с. 224-229.

3. Гриценко А. Глобальный кризис как форма современной финансово-єкономической динамики / А. Гриценко // Экономика Украины. – 2010. – №4. – С. 37-47

4. Дедкова М.В. Капитализация компании: теоретический аспект / М.В. Дедкова //  Вестник МГУС. Серия «Экономика». – 2007. –  №1

5. Каптализация предприятий: теория и практика: монография/ под ред. д.э.н., проф. И. П. Булеева, д.э.н., проф. Н. Е. Брюховецкой//Донецк: НАН Украины, Ин-т экономической промышленности; ДонУЭП. –  2011. – 328 с.

6. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства /О. Г. Мендрул // К.: КНЕУ, 2011. – 538 с.

7. Шевчук Н.В. Управлінські аспекти капіталізації підприємства / Н.В. Шевчук // Экономика Крыма. – 2012. - №2

Кометарі до матеріалу можна залишитут тут: (http://vk.com/topic-36835937_26263837 )