Андрій Шитюк, Катерина Шевцова,Меім, 2курс, МЕ-201,МЕ-205

andrea2009@bigmir.net; mssky787@rambler.ru

IPOЯК ОДИН З ФОНДОВИХ АСПЕКТІВ РИНКОВОЇ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність. Проведення розміщення акцій серед необмеженого кола осіб (далі - IPO) - це процес, який займає важливе місце в життєвому циклі компанії. Його неможливо повторювати однаково ефективно незліченну кількість разів. Тому виникає завдання раціонального використання даного ринкового механізму, і, отже, розуміння критеріїв оцінки ефективності його реалізації. За умов сучасного, динамічно та швидко змінюваного ринкового середовища кожна компанія намагається досягти сталого економічного зростання. Однією з найважливіших складових цього зростання є інновації технологій на виробництві, які неможливі без інвестицій. IPO, як ринковий механізм, що дозволяє відносно дешево залучити інвестиційні кошти, на нашу думку, має бути детально розглянутим, що і зумовлює актуальність даної роботи.

Постановка проблеми. Метою роботи є розгляд теоретичних основ використання механізму IPO, алгоритму дій, факторів та критеріїв, що обумовлюють його доцільність, ефективність та успішність.

Результати дослідження. Проведення IPO є процесом, в який залучено безліч зацікавлених осіб. З одного боку, є інвестор, мета якого - інвестувати вільні кошти в надійний і ефективний інструмент (актив). З іншого, є ще організатор IPO (інвестиційний банк) і набір консультантів (юридичних, фінансових, IR-консультантів, аудиторів і т. д.). Всі вони займаються супроводом емітента, забезпечуючи організацію IPO і готуючи необхідні документи. Всі разом вони вирішують складну задачу: задоволення очікувань емітента та інвестиційного попиту покупців розміщуваних цінних паперів. Нарешті, головний учасник IPO - емітент цінних паперів. Саме з його позиції ми постараємося розібратися в ефективності даного процесу.

Спрощено, ефективність - це результативність процесу (проекту). Тобто, це відношення ефекту (результату) від реалізації проекту до витрат на його реалізацію[1]. Стосовно до IPO даний показник досить складно однозначно оцінити через велику частку суб'єктивних факторів, що впливають на нього. Очевидно, що IPO може вважатися ефективним (вдалим), коли досягнуті поставлені цілі і при цьому отримані результати виправдовують понесені витрати.

Говорячи про ефективність конкретного IPO, перш за все, необхідно розібратися в ієрархії цілей емітента і мотивації команди IPO (акціонерів, менеджменту). Такими цілями є залучення фінансових ресурсів, оцінка ринкової капіталізації, створення сприятливих умов для подальшого залучення інвестицій для розвитку бізнесу, оптимізація бізнесу компанії, підвищення його ефективності, імідж і репутація.

Сучасний практичний досвід реалізованих і відкладених IPO дозволяє виділити наступні групи факторів, які безпосередньо впливають на процес підготовки та здійснення розміщення акцій емітента:

1. Фактори технічної організації процесу IPO. Підготовка та реалізація розміщення цінних паперів передбачає наявність великої кількості взаємопов'язаних етапів, які повинні бути сплановані, підготовлені та реалізовані максимально якісно. Починаючи від моменту прийняття рішення про проведення IPO до фактичного розміщення цінних паперів може пройти досить великий календарний термін, протягом якого ведеться напружена робота великої кількості різних учасників.

2. Наступна група факторів, що впливає на результативність IPO, формується виключно з об'єктивних зовнішніх обставин, не залежних від емітента або організатора розміщення (глобальна економіка, політика, стан фондових ринків і т. д.). Сучасна кон’юнктура ринкового середовища характеризується швидкими та постійними змінами, які викликають миттєву реакцією інвесторів на будь-який негатив (іноді віртуальний). Така ситуація призводить до того, що навіть підготовлене IPO може бути поставлено під загрозу через проблеми, на які до кризи ніхто б навіть уваги не звернув.

3. Третя група факторів характеризує емітента з позиції його інвестиційної привабливості як об'єкт для вкладення коштів.

В рамках даної групи необхідно виділити кілька підгруп: фактори суб'єктивного характеру, фактори об'єктивного характеру, інформаційна прозорість емітента[2].

Ми вже відзначали, що фінальним етапом при IPO є розміщення цінних паперів. Однак вважати, що на цьому все закінчується і можна підбивати підсумки не можна. Стратегія емітента щодо виходу на фондовий ринок має передбачати алгоритм дій і після фактичного розміщення цінних паперів на біржі. Тільки динаміка розвитку емітента в статусі публічної компанії дозволяє остаточно оцінити ефективність реалізації всього проекту IPO.

На думку біржі, критеріями ефективності проведеного IPO емітента є:

1. Відповідність обсягів залучених інвестицій запланованим очікуванням. Якщо йому це вдалося, значить, одна з цілей досягнуто.

2. Динаміка цін цінних паперів після розміщення не повинна бути «гірше» ринку. Якщо відразу після розміщення акцій їх вартість починає знижуватися і протягом тривалого часу не може досягти рівнів розміщення, то це однозначно свідчить про неякісний IPO. Оптимальним є варіант, коли інвестор, який придбав акції емітента, спостерігає підвищення їх курсової вартості.

3. Важливим показником ефективного IPO є збалансована структура інвесторів, що сформувалася після розміщення цінних паперів. Оптимальним є наявність у складі нових акціонерів представників різних груп інвесторів: стратегічних інвесторів, портфельних інвесторів, спекулянтів і т. д.

4. Ліквідність цінних паперів в процесі їх вторинного обігу на фондовій біржі. Тут дуже важливо для емітента «не загубитися» серед інших компаній. Необхідно зберегти і розвинути інтерес інвесторів до своїх акцій як об'єкту для інвестицій. В іншому випадку може зрости волатильність цінних паперів, що відіб'ється на їх ліквідності і в кінцевому підсумку призведе до падіння обсягів торгів акціями емітента. Щоб цього уникнути, емітент повинен безперервно працювати з інвесторами (IR-політика).

5. Ще одним критерієм є іміджева складова. Оцінити її складно. Тим не менш, такі показники, як частота згадування компанії в ЗМІ, цитування її керівництва і власників, упізнаваність бренду і т. д. формують якісну зміну зовнішнього середовища, що впливає на діяльність компанії.

6. Багато для оцінки ефективності IPO використовують показники, що характеризують вартість залучення капіталу в компанію. Наприклад, можна використовувати коефіцієнт WACC (середньозважена вартість капіталу компанії), який розраховується за даними «до» і «після» IPO, а також за підсумками розміщення цінних паперів[3].

Більшість з перерахованих вище критеріїв оцінки ефективності IPO не піддаються об'єктивній оцінці. Тому підсумкові висновки можуть суттєво відрізнятися в залежності від особи, що проводить даний аналіз, його компетенції, ступеня інформованості та зацікавленості в результатах.

Висновки. Отже, формулювання основних критеріїв та показників, рекомендованих для оцінки готовності організації до IPO, що враховують інтерес потенційних акціонерів; опис цілей і вимог до організації і проведення оцінки її готовності до первісного публічного розміщення займають важливе місце в ході проведення ІРО та є основоположним фактором, що визначає успіх IPO (залучення капіталу в достатній кількості). Навіть більше, статистичний аналіз IPO показує, що в разі успішного розміщення (а успішне розміщення передбачає, по-перше, реалізацію випущених акцій і, по-друге, стабільність котирувань після виходу на біржу) вартість компанії в середньому за три роки подвоюється.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кукса В. Це солодке слово IPO. Українські підприємства відкривають для себе прогресивний спосіб інтеграції у світову економіку // Дзеркало тижня/Гроші. — 22-28 вересня 2007. — №35(664).
2. Шевченко П. Корт для акций // Коммерсантъ. — 20.05.2008. — №81 — Режим доступу до журн.: http://www.kommersant.ua
3. К.Кость. Переваги ipo як засобу здійснення інвестицій / К.Кость // Галицький економічний вісник. — 2011. — №1(30). — с.74-78.