Козмірчук А. Корисність в економічній теорії та проблема її виміруКазмірчук Аліна Олегівна, ОЕФ, 2 Курс, ОЕФ-203 КОРИСНІСТЬ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРОБЛЕМА ЇЇ ВИМІРУ
Загальна властивість усіх матеріальних благ і послуг полягає в тому, що вони так чи інакше стосуються людського добробуту. Добробут народу — це рівень забезпеченості населення різноманітними матеріальними і нематеріальними благами. Будь-яка людина прагне задовольнити свої потреби. Матеріальні засоби та послуги, що спроможні задовольнити потреби , називаються благами. Переважну більшість благ відносять до категорій економічних, створених людською працею в результаті альтернативного вибору використання обмежених ресурсів. Під час обирання набору благ, що прагне споживач, він керуються власними потребами і наявними коштами. Ось чому загальною основою для зіставлення різноманітних варіантів набору благ вважають корисність – її здатність задовольнити потребу. Актуальність. Вона полягає у тому, що різни блага можуть приносити не однакову корисність. Це призводить до того, що ускладнюється проблема виміру корисності. Отже, різні речі та послуги, що виробляються в суспільстві, об’єктивно мають неоднакову корисність для людини: одні — більшу, інші — меншу або зовсім незначну. Постановка проблеми. Аналізуючи різні дослідження та публікації я сформувала своє бачення цієї проблеми: «Раціональний споживач може упорядковувати своє ставлення до всіх благ, які розглядаються ним при виборі, розташувавши їх за певною ієрархією. Критерії відбору виявляються через поняття “ більша перевага ”, “ менша перевага ”, “однаково ”. Проте , чи завжди споживач у сучасному баченні упорядковує блага за такими особливостями?» У моїй роботі я хочу з’ясувати проблематику вибору споживача певного набору благ, а саме розглянути співвідношення наборів благ та проблему їх виміру. Результати досліджень. Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Термін "корисність" ввів англійський вчений Ієремія Бентамг (1748-1832). Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може прийматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь). Відносно цих благ термін "корисність" має певну невідповідність, тому економісти давно намагаються замінити його. Відомий російський економіст М.Х. Бунге пропонував використовувати термін "годність" (придатність). "Потреба в наркотичних речовинах, — писав він, — безсумнівна, але чи можна сказати, що опіум і гашиш корисні для курців, — вони лише годні як речовина для наркотичного сп'яніння". А французький економіст Ш. Жид пропонував термін "бажаність". На його думку, такий термін не може характеризуватися моральністю чи аморальністю, не може бути розумним чи безрозсудним. Термін "бажаність" підтримував і також відомий американський економіст і статистик I. Фішер. Він вказував на перевагу антоніма "небажаність" порівняно з "безкорисністю" чи ще гірше — з "антикорисністю". Однак термін "корисність" пережив своїх критиків і використовується й нині. На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістський погляд), тому блага як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково : споживач здатний визначитися з черговою послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб. Існує також інша думка (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки не має чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали, які споживач присвоює благам. Однією з концепцій чисельної кардинальної вимірності корисності є трактування корисності як жертви. Корисність певної кількості блага (певного набору благ) оцінюється величиною і еталонного блага, яким особа здатна пожертвувати заради отримання одиниці блага, яке оцінюється. Таким чином, на основі експертних опитувань, можна чисельно визначити корисність. Потреби людини є індивідуальними і суб’єктивними. Те, що може бути корисним одній особі, може не бути корисним іншій. Так, устриці (рід двостулкових молюсків) мають велику цінність для французів і нульову для українців. Корисність багатьох речей перебуває у прямій залежності від їх природних властивостей. Так, хліб, м’ясо, овочі, інші харчові продукти є корисними, тому що мають у собі білки, жири, вуглеводи і вітаміни, необхідні для людського організму. Речі, без яких життя людини неможливе, є об’єктивно корисними. Це вода, більшість продуктів харчування, взуття, одяг, житло тощо. В індустріальну епоху майже всі матеріальні блага та послуги створюються у процесі виробничої діяльності. Організуючи виробництво харчових продуктів, побутових приладів, машин та устаткування, люди формують їх корисність, тобто створюють вироблювані блага з такими якісними властивостями, завдяки яким вони можуть задовольняти особисті чи виробничі потреби. Слід зазначити, технічний прогрес у поєднанні з досягненнями науки дає змогу суспільству постійно вдосконалювати корисність матеріальних благ і створювати безліч нових. Зараз у розвинутих країнах виробляється до 20 млрд. різних матеріальних благ і послуг, їх окремих модифікацій. Висновок. Таким чином, корисність речі є фактором суб’єктивного характеру. Саме це пояснює, чому в загальному плані потреби людини безмежні, а в конкретній ситуації і в конкретному продукті вони можуть бути повністю задоволені. Тобто, подальше дослідження не дасть ніяких точних відповідей, оскільки споживчий вибір здійснюється на основі смаків( уподобань) індивіда, переваг та з сучасної точки зору - гарної праці маркетологів( реклами). ЛІТЕРАТУРА
Коментарі до матеріалу можна залишити тут:
Остання редакція: 06.04.12 |