Божко Євгенія,ФЕФ, 2 курс, ФЕФ-202

evgenia_bozhko@mail.ru

ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ

Поняття «трансакційні витрати» в економічній теорії існує вже досить давно і вперше було введене представниками інституційної школи. Поступово дослідження, що проводилися в сфері трансакційних витрат вивели дане поняття на новий теоретичний і практичний рівень, показали їх вагомий вплив як на формування витрат окремої господарської одиниці, так і національної економіки загалом. Дослідженням проблеми трансакційних витрат займалися провідні вчені, серед яких: Р. Коуз [1], Дж. Стіглер [3], Х. Демсец [5], О. Уільямсон [3], Д. Норт [3], Дж. Уоліс [3], С. Малахова [2],  А. Олейник [4], Р. Нуреева [4] та інші. Однак на сьогоднішній день воно не є дослідженим повною мірою – лишається великий спектр питань, на які необхідно знайти відповідь.

Актуальність. Обраний напрям дослідження за сучасних умов розвитку ринкового господарства залишається надзвичайно актуальним, оскільки вченим так і не вдалося дійти спільної думки щодо того, що все ж таки доцільно відносити до трансакційних витрат. На даному етапі розвитку економічних відносин залишається відкритим питання стосовно того, в якому випадку зростання трансакційних витрат є корисним для підприємства, а в якому випадку такі витрати мають негативний плив на суб’єкти господарювання. Процес становлення ринкових інститутів, приватизаційні процеси, проблеми реприватизації, захисту прав власності роблять питання, пов’язані з трансакційними витратами, вкрай важливими та актуальними для української економіки. Адже, при переході економічних систем на вищий рівень розвитку, прискоренні науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору активніше проявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції.

Постановка проблеми. Розкритизмісттрансакційних витрат, обґрунтувати їх вплив на мікро- та макро- середовище, а також визначити позитивні і негативніаспективиникнення і зростання трансакціних витрат суб’єктів господарювання, що даєзмогу останнім розробляти виважену економічну політику в сфері витрат.

Результати дослідження. На сучасному етапі розвитку економічної науки виділяють два класичних підходи до трактування трансакційних витрат. Перший підхід, який має назву прав власності, започаткований Р. Коузом, фокусується на ролі трансакційних витрат у визначенні розподілу прав власності, тобто законів, правил, соціальних звичаїв та організацій, які спонукають до певної поведінки. Підхід з точки зору прав власності не передбачає різниці між фірмами, ринками, домогосподарствами та іншими структурами. [1]

Другий підхід, запропонований неокласиками, передбачає, що трансакційні витрати існують скрізь на ринку та можуть виникати під час передачі будь-яких прав, тому що учасники обміну мають знати один одного, спілкуватися та обмінюватися. Тобто трансакційні витрати — це витрати на передачу прав власності. Неокласики вважали, що трансакційні витрати в середині однієї фірми виникати не можуть. Вони мають місце при ринковій взаємодії між фірмами та окремими індивідами. Така позиція, як свідчить практичний досвід, є досить неоднозначною. [4]

Таким чином, поняття трансакціних витрат можна розглядати під різним кутом зору. З одного боку, трансакційні витрати, як і будь які інші витрати, зменшують дохід підприємства. Однак з іншого боку, такі витрати, якщо вони спрямовані на розширення виробництва, захоплення нових сегментів рику або ж якщо в результаті їх здійснення будуть скорочуватися інші витрати, мають позитивні наслідки і сприяють підвищенню ефективності роботи економічних суб’єктів.

Трансакційні витрати є надзвичайно різноманітними. Вони охоплюють витрати на прийняття рішень, розробку планів й організацію майбутньої діяльності, ведення переговорів про її зміст і умови; витрати на зміну планів, перегляд умов угоди та вирішення спірних питань; витрати на забезпечення того, щоб учасники додержували досягнутої домовленості. 

Виділення наступних форм трансакційних витрат дає змогу нам абсолютно чітко констатувати той факт, що вони становлять значну частку серед інших витрат підприємств і мають значний вплив  на розвиток як окремих підприємств, так і економіки в цілому.За оцінками західних експертів, питома вага трансакційних витрат в сукупних витратах фірми становить при їх функціонуванні на традиційних ринках від 1,5 до 5 %, а при виході на нові ринки збуту — збільшується до 10-15 %[2].

На сьогоднішній день в Україні склалася специфічна трансформаційна фінансово-економічна система транзитивного типу, для якої характерні такі особливості: порушення розрахунково-платіжної дисципліни підприємств і заборгованість держави перед суб’єктами господарювання; використання в міжнародних контрактах інструментів толінгу, клірингу, бартеру, завищення або заниження цін; нерозвиненість ринкових інститутів та інституцій в Україні; прорахунки в бюджетній та інвестиційній політиці тощо. Усі ці особливості обумовлюють високий рівень трансакційних витрат вітчизняних суб’єктів господарювання та, на думку західних дослідників, є  основною причиною неефективності економіки. Збої в реформах обумовлені недосконалістю економічної моделі розвитку пострадянських країн.[3]

У загальному вигляді всі фактори, що впливають на формування трансакційних витрат можна об’єднати у шість груп: 1) економічні; 2) правові; 3) організаційні; 4) психологічні; 5) технологічні; 6) соціальні. Розглянемо економічні фактори: контрактна природа підприємства (усі відносини, що виникають між підприємствами як суб'єктами господарювання, оформляються на основі контрактних відносин); конкурентна боротьба (в умовах трансформації економіки конкурентна боротьба надзвичайно  загострюється  і відображається в різних формах); конкурентоспроможність продукції, яка визначається масштабами ринку, видом конкурентного ринку; стратегією просування товару; еластичністю попиту на товар; стадією життєвого циклу товару тощо.[4]

Процедуру оптимізації трансакційних витрат слід здійснювати у двох площинах: на макроекономічному рівні та на рівні окремих економічних суб’єктів. Основним, що випливає з результатів аналізу динаміки трансакційних витрат у процесі посилення інтеграційних зв’язків, є те, що кінцевим ефектом має бути зменшення рівня трансакційних витрат на одну  грошову одиницю доходу як на мікро-, так і макрорівні. Оскільки розвиток ринкових відносин до збільшення частки трансакційних видів економічної діяльності, то можна стверджувати, що певна частина трансаційних витрат перекладається з окремих  економічних суб’єктів на  державні і міждержавні  інститути, а також на ті організації, які створюють відповідну інфраструктуру для процесів обміну. Результатом посилення інтеграційних  процесів має стати зменшення частки трансакційних витрат підприємств трансформаційного сектору економіки за адекватного зростання частки  трансакційних витрат макрорівня.

Висновки. На  даний  момент  є  різноманітне  трактування економічної  сутності  трансакційних  витрат. Узагальнюючи  аналіз дефініцій  трансакційних  витрат, можна  сказати, що  до  них  відносяться витрати, пов’язані  із  збиранням, накопиченням, обробкою  та  аналізом інформації  про  ринок, проведенням  переговорів  і  прийняттям  рішень, контролем  та  захистом  виконання  контрактів. Трансакційні витрати виступають своєрідною універсальною категорією, що пояснює  виникнення, існування та розвиток  різних явищ та процесів, які  важко пояснити в  межах традиційної економіки. Подальше дослідження  такої  складової господарської діяльності, як трансакційні витрати  слід продовжувати розглядати та вивчати, адже  якщо вони займають велику частку, то це може свідчити про неефективність  господарювання,  а їх поступове зменшення -  веде до  зростання ділової активності суб'єктів ринку.

ЛІТЕРАТУРА

1.        Коуз Р. Природа фирмы / Р. Коуз // Фирма, рынок и право./ Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1993. – С. 33 – 53.

2.        Малахов С. Трансакционные издержки и макроэкономическое равновесие / С. Малахов // Вопр. экономики. – 1998. – № 11. – С. 78 – 96.

3.        Дугінець Г.В. Державне регулювання трансакційних витрат економічної інтеграції в Україні / Г.В. Дугінець // Научные труды  Донецкого техн.. уни-та. Сер.: экономическая. – 2006. – Вып. 103-3. – С.83–86.

4.        Олейник А., Институциональная економика: учебник / А. Олейник, Р. Нуреева; под общ. редакцией А. Олейника. – М.: ИНФРА – М., 2005. – 704с.

5.        Demsetz H. Cost of transactioning / Н. Demsetz // Qaterly Journal of Economics. – 1968. – V. 81, №1. – 33-35.

Коментарі до матеріалу можна залишити тут:
http://vk.com/topic-36835937_26263758