Факультет економiки та управлiння

Стрільчук Ю. Стан і перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні

Стрільчук Юлія, КЕФ, 2 курс, БС-201

Guliathebest@mail.ru

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Стрельчук Юлия

Strilchuk Yulia

СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ВЕНЧУРНОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА В УКРАИНЕ

CONDITION AND PERSPECTIVES ОF DEVELOPMENT OF VENTURE  BUSINESS IN UKRAINE

Актуальність.Світовий досвід свідчить, що важливу роль у трансформації господарського механізму, інтенсивності його структурної перебудови відіграють малі організаційні форми, як: венчурні (ризикові) фірми, фірми «спін-офф» (фірми-«паростки»), інвестиційні фонди (венчурне фінансування).

Постановка проблеми. Метою даної роботи є дослідження теоретичних аспектів венчурного підприємництва.

Результати дослідження. Венчурні фірми — це здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва, які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов'язаних з базисними інноваціями. Малі венчурні підприємства спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, упровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком. Отже, венчурне підприємництво — це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології, послуги. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо виробництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми.[1, с. 393]

Венчурніпідприємстваутворюються зазвичай у формі малихфірм.Вони мають такі переваги:

  • вузька спеціалізація наукових пошуків або розробка невеликого кола технічних ідей;
  • концентрація фінансових і матеріально-технічних ресурсів за обраним напрямом дослідження;
  • високий рівень мотивації праці кваліфікованих спеціалістів;
  • гнучкість і мобільність з урахуванням ринкової кон'юнктури;
  • можливість швидкої переорієнтації на інші напрями діяльності;
  • швидка комерційна реалізація ідеї, технології, винаходу.

Венчурне фінансування має такі особливості:

  • кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій;
  • кошти надаються на безпроцентній основі, тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а у вигляді паю в статусний фонд фірми;
  • вкладники капіталу вимушені очікувати в середньому від З до 5 років, щоб переконатись у перспективності вкладень і до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал;
  • фінансові організації стають співвласниками венчурної фірми, а надані кошти — внесок у статутний фонд підприємства — часткою власних коштів останнього.

Джерелами венчурного капіталу можуть бути вільні фінансові ресурси пенсійних, благодійних фондів, державні структури, корпоративний венчурний капітал, приватні інвестори, інвестиційні компанії малого бізнесу, зарубіжні інвестори, банки, страхові компанії, прибуток венчурних фондів, що реінвестується в інноваційні проекти. У США венчурний капітал акумулює кошти із джерел таких інститутів, як пенсійні і взаємні фонди, які виявили істотне зацікавлення до інвестування своїх капіталів у венчурні компанії. Навідміну від США в Україні подібне не допускається із метою зниження ризиків.

Ризиковий капітал надається найчастіше двом категоріям малих фірм — тим, які викуплені у власників (їх називають «бай-аут»), і новим фірмам, заснованим співробітниками відомих наукомістких корпорацій, націлених на реалізацію нових ідей і розробок («спін-оф»).

Венчурні фірми впливають намодернізацію і структурну перебудову всієї економіки. Саме інновації є основним критерієм шляхів розвитку суспільства. За кордоном венчурні фірми користуються підтримкою держави та великих корпорацій. У США, Європі, Японії  венчурнепідприємництворозвивається дуже швидкими темпами.

В Україні тільки зароджується повноцінна індустрія венчурного капіталу. Потенційно великі банки можуть відігравати значну роль у венчурному фінансуванні. Проте вони нині занепокоєні не стільки пошуком ризикових проектів, скільки забезпеченням повернення кредитів.Комерційні банки не зацікавлені у фінансуванні інноваційної діяльності, тому що вона потребує довгострокового кредитування, яке супроводжується високим ризиком в сучасних економічних умовах. Крім того, ще й досі не існує досконалої системи відбору ефективних конкурентоспроможних інноваційних проектів, не вжито заходів щодо стимулювання участі банків в інноваційному процесі.

 В нашій державі венчурне підприємництво сьогодні є практично відсутнім, і це пов’язано із низкою макро- і мікроекономічних проблем, а також із державною політикою у галузі оподаткування і кредитування інноваційних організацій [2, с. 94].

Сучасні українські венчурні фонди не зовсім відповідають загальноприйнятим критеріям венчурного підприємництва, тому що здійснюють інвестування не у високотехнологічні галузі.

Законодавчо необхідно насамперед чітко визначити юридичний статус суб’єктів венчурного підприємництвадля того, щоб унеможливити податкову мінімізацію з боку інвесторів, що лише із цією метою під виглядом венчурних фондів проводять свою діяльність.

 Важливим моментом є співпраця держави та комерційних структур, зокрема банків, устворенні венчурних фондів.

Успішне функціонування малого інноваційного бізнесу можливе тільки за сприятливої інноваційної політики держави. В Україні прийнято ряд  законодавчих актів відносно інноваційної діяльності.

Висновки.Отже, до основних чинників, які обмежують розвиток венчурного бізнесу на Україні, мож6на віднести: дефіцит фінансових ресурсів, відсутність чіткої інноваційної політики держави, економічна нестабільність, відсутність економічної зацікавленості господарських суб'єктів у нових розробках, інноваціях, відсутність конкуренції науково-технічної продукції на внутрішньому ринку.

Разом з тим в Україні є значна кількість обєктів виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури, лабораторні та виробничі комплекси яких цілком можуть стати осередком становлення нових інноваційних фірм, фінансованих венчурним капіталом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. Посібник/ Н.Краснокутська  — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с. 393-398

2. Кузьмін О.Є. Сутність та розвиток венчурного підприємництва // О.Є. Кузьмін, І.В. Литвин //Вісн. Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. – 2005. – № 527: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. – С. 92–98.

3. Шотік Т.М. Венчурне підприємництво як складова інноваційної інфраструктури / Т.М. Шотік // Вісн. Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. – 2008 – № 633– С.805-814.

Презентація

Остання редакція: 13.04.12