В рамках реалізації Програми інноваційного розвитку на 2014-2015 роки в ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» організовано Міжкафедральний науково-методичний семінар «Державне управління соціально-економічним розвитком України», перше засідання якого відбулось 29 квітня 2014 року.

Співорганізаторами семінару витупили кафедри макроекономіки та державного управління, політології і соціології, теорії та історії держави і права, а також конституційного та адміністративного права.

Під час проведення засідання учасниками семінару здійснювалось обговорення проблеми «Причини державотворчої кризи в Україні: міждисциплінарний аналіз». В ході наукової дискусії із доповідями виступили завідувач кафедри конституційного та адміністративного права д.ю.н., доцент Крупчан Олександр Дмитрович, завідувач кафедри макроекономіки та державного управління д.е.н., професор Малий Іван Йосипович, завідувач кафедри політології та соціології д.п.н., професор Смолянюк Володимир Федорович, завідувач кафедри теорії та історії держави і права д.п.н., професор, Шульженко Федір Пилипович, а також проректор з науково-педагогічної роботи, д.е.н., професор Колот Анатолій Михайлович.

Завідувач кафедри конституційного та адміністративного права д.ю.н., доцент Крупчан Олександр Дмитрович у своїй доповіді «Структурні зміни в політичній системі суспільства» звернув увагу учасників семінару на ключові хвороби сучасної системи державного управління, серед яких кадрова слабкість, корупція і застарілі механізми розподілу посад.

Завідувач кафедри макроекономіки та державного управління д.е.н., професор Малий Іван Йосипович виступив із доповіддю на тему тему «Суперечності громадянської ідентифікації інститутів держави в Україні», який наголосив на затяжній кризі державотворення в Україні, в умовах якої процеси приватизації здійснюються без створення власних інституційних засад державності і суперечать процесам її розбудови.

Завідувач кафедри політології та соціології д.п.н., професор Смолянюк Володимир Федорович у своєму виступі на тему «Причини та наслідки державотворчої кризи в Україні» розкрив особливості процесів реформування інститутів держави в Росії за часи президентства В.Путіна, серед яких проведені адміністративні реформи, духовне виховання населення та введення в культуру необхідних традицій, оптимізація правил гри з олігархами, а також акцентував увагу слухачів на специфіці їх впливу на кризу державотворення в Україні та необхідних кроках влади задля її подолання.

Професор, д.п.н., Шульженко Федір Пилипович, завідувач кафедри теорії та історії держави і права, під час своєї доповіді на тему «Теоретико-правова рефлексія державотворчого процесу в Україні» підкреслив, що створена в Україні держава залишилась над суспільством і на сьогодні стримує його розвиток. Основними причинами кризи державності він виділив дуалізм влади на верхньому рівні, невизначеність на законодавчому рівні інституту глави держави, а також відсутність нагальних реформ таких ключових інститутів державності, як парламент, адміністрації, суди, муніципалітети.

На завершення науково-методичного семінару виступив проректор з науково-педагогічної роботи, д.е.н., професор Колот Анатолій Михайлович, який наголосив на високій актуальності проведеного заходу, адже для української науки на сьогодні притаманна фрагментарність та монопогляд. Це, в свою чергу, обумовлює односторонній монодисциплінарний підхід у викладанні та навчанні, для подолання якого необхідно повністю змінити наукову тематику дипломних робіт та дисертаційних досліджень, об’єднавши їх на міждисциплінарній основі.

Під час першого засідання семінару учасниками здійсювалось обговорення проблеми «Причини державотворчої кризи в Україні: міждисциплінарний аналіз». В ході наукової дискусії із доповідями виступили завідувач кафедри конституційного та адміністративного права д.ю.н., доцент Крупчан Олександр Дмитрович, завідувач кафедри макроекономіки та державного управління д.е.н., професор Малий Іван Йосипович, завідувач кафедри політології та соціології д.п.н., професор Смолянюк Володимир Федорович, завідувач кафедри теорії та історії держави і права д.п.н., професор, Шульженко Федір Пилипович, а також проректор з науково-педагогічної роботи, д.е.н., професор Колот Анатолій Михайлович.

Крупчан Олександр Дмитрович у своїй доповіді  «Структурні зміни в політичній системі суспільства» особливу увагу приділив місцю і ролі держави у новітніх умовах політичної кризи в Україні, особливим вимогам, які на неї покладаються з позицій структурних змін в політичній системі. Вказано на необхідності посилення зв’язку держави і громадянського суспільства в умовах політичної нестабільності, продовження перебудовчих державотворчих процесів. Розкрита необхідність творчого запозичення європейського та міжнародного досвіду структурних змін у політичних системах держав, в тому числі такої важливої його складової як боротьба із корупцією. Поряд із цим звернуто увагу учасників міжкафедрального науково-методичного семінару на використання власного досвіду організації державної влади, набутого за останні десятиліття в Україні. Наголошено на необхідності застосування комплексних механізмів реформування місцевого самоврядування на шляху децентралізації державної влади, підвищення ролі територіальних громад у політичній системі суспільства.

Малий Іван Йосипович висупив із доповіддю «Аналіз суперечностей формування інституту держави в Україні: міждисциплінарний підхід», в якій приділив увагу протиріччям, які обумовлюють сучасну політико-економічну кризу інституту державної влади в Україні. Зроблено висновок, що формування інституту державності не відбувається еволюційно, а суб’єктивно та флуктуаційно, у той же час домінування колективізму та принципів громади в Україні, на відміну від індивідуалізму в західних країнах, роблять беззахисним українського індивіда в умовах широкомасштабної економічної інтеграції країн. Відзначено, що здійснення в одному часі та на одній території (Україні) формування державності, приватизації та демократизації, що по своїй суспільній сутності не співпадають між собою, призвело до повного розбалансування політичної, економічної та соціальної систем. Відсутність зрілих державно-політичних інститутів, політичної волі по реформуванню економічної системи, низький рівень знань ринкової економіки, не сформованість творчої, державно мислячої меншості, яка б змогла повести й зорганізувати все суспільство на шлях державотворення, призвели суспільну систему України до кризи. Відзначено, що два революційні протестні рухи, які мали місце в Україні за два десятиліття незалежності ( 2004 і 2014 рр. ), свідчать про те, що в Україні так і не утвердилися життєдіяльні державні інститути, сталося повне відторгнення корумпованої «державної» олігархічної влади від громадянського суспільства, ідеологія і мораль минулого наклала свій відбиток на флуктуаційне ствердження інститутів держави в Україні.

Зроблено висновок, що тільки єднання нашого суспільного мислення з синергетичним розумінням єдності дій, підпорядкованих формуванню держави, зруйнує стереотип страху перед хаосом, що йде з глибокої давнини. Наголошено на необхідності забезпечення об‘єктивності та достовірності науковогодослідження сучасноїмутації економіко-правових та політико-соціальних явищ та процесів, що можливо за умов «інтеграції» методології суспільних наук, так як суспільство, держава та громадяни знаходяться в постійному русі інституційних змін та цінностей, формуючи нову якісну суперечливу цілісність, яка, у свою чергу,  є відображенням кумулятивного накопичення протиріч у політичній, економічній, соціальній та гуманітарних сферах.Акцентовано на необхідності посилення етизації економічної науки, спрямовуючи її на досягнення загально цивілізаційних ідеалів і цінностей людства, натомість авторитарність у вітчизняній суспільній науці наносить лише шкоду не тільки самій науці, але й державному будівництву, так як подолання політичних та соціально-економічної криз не терпить схоластичних дискусій та відстрочення. Зроблено висновок, що методологічно адекватна система поглядів на сучасний суспільний розвиток можлива лише за умови врахування ідей “соціальної злагоди” (Конфуцій), “вічного миру” (І.Кант) та “раціонального соціуму” (М.Вебер). Генезис означених методологічних напрямків, їх творче, а не механічне, використання для аналізу сучасних суперечностей в Україні, повинно послужити теоретичним підґрунтям побудови платонівської “ідеальної держави” в Україні, формуванню соціально орієнтованої ринкової економіки.

Смолянюк Володимир Федорович у своїй доповіді «Сучасна Росія як перешкода українському державотворенню» приділив увагу Росії як чиннику сучасної кризи в Україні. Відзначено, що В.Путіним розпочато процес неоімперського відновлення держави, яку він очолює, що відчули всі без винятку пострадянські республіки, у той же час, якщо відкинути кремлівську пропаганду, російський народ поступово, але неухильно втрачає волю до життя (жінки у своїй більшості не бажають народжувати дітей, значна кількість чоловіків не хоче служити в армії та інших силових структурах), патріотизм у його кремлівській версії носить декоративно-лицемірний характер та практично не впливає на тюркські, фінно-угорські та ін. народи сучасної Росії, частка яких з кожним роком збільшується. Державний устрій РФ побудований не на користь етнічних росіян, адже, на відміну від всіх малих народів, що проживають на російських просторах, які мають територіальну цілісність, власну столицю, президента, уряд, законодавчий орган, мову, атрибутику, в етнічних росіян власної території – так званої «Русской республики» – немає. У випадку розпаду Росії етнічні росіяни в Башкортостані чи Калмикії будуть утиснені в правах, як зараз це відбувається в республіках Прибалтики, Казахстані, Таджикистані тощо, а їхня доля на Північному Кавказі (насамперед у Чечні) буде особливо трагічною. Наголошено, що особистість В. Путіна виступає основним чинником, що створює тимчасову стабільність соціально-економічної та політичної конструкції «нової Росії», проте, «Що буде після Путіна?» – відповідь на це питання сучасні росіяни, одурманені українофобією та великодержавною істерикою, воліють не шукати.

Звернено увагу, що поряд з багатьма народами (фіни, поляки, угорці, чехи, словаки, латиші, латвійці, грузини), які негативно ставляться до Росії,  починаючи з подій минулої зими, в України немає жодних підстав називати РФ братньою країною. Військове вторгнення Росії в Україну, окупація Криму, антиукраїнська інформаційно-психологічна вакханалія, підігрівання сепаратистських настроїв у Донецькому регіоні, оприлюднені плани створення так званої «Новоросії» на території 8 південно-східних областей України, розгортання російських військ поблизу українських кордонів, постачання зброї сепаратистам та інші недружні дії назавжди поховала міф про духовну близькість найбільших слов’янських народів, спільною колискою яких начебто була Київська Русь. 

Позицію Заходу стосовно Росії Смолянюк В.Ф. описав словами «і дратує, й манить», зокрема, дратує амбіціями, лицемірством, великодержавним хамством, ігноруванням норм міжнародного права, манить нереалізованим потенціалом демократичного розвитку, заснованому на повазі до прав і свобод людини, вищим з яких є право на гідне життя, манить своїми ресурсами, про які західний капітал ніколи не забуде, проте для цього РФ має бути радикально послабленою або знищеною взагалі. Зроблено припущення, що сценарій активного впливу на Росію західні сили спробують реалізувати вже після відставки чинного Президента РФ, який з високою вірогідністю забажає утриматись на посаді до 2024 р.(з перевиборами у 2018 р.). На думку вченого, в України попереду важке десятиріччя протистояння з державним керманичем, що є переконаним українофобом, з політиком, готовим на кровопролиття задля досягнення ілюзорних прагнень особистої і державної величі, який у приступі геополітичної ненависті до Києва у 2008 р. пояснив Президентові США: «Джордж! Украина – это даже не государство...».

Шульженко Федор Пилипович у своїй доповіді «Теоретико-правова рефлексія державотворчого процесу в Україні» акцентував увагу на основних причинах державотворчої кризи в Україні. Відзначено, що неузгодженість першого та другого розділів Конституції України з наступними її розділами, які мають визначити механізм реалізації нормативних положень щодо державного та суспільного ладу, прав і свобод людини і громадянина; законодавче закріплення української держави як жорсткої інституції, побудованої «згори до низу», а також відсторонення від політичного процесу головного інституційного елемента громадянського суспільства – місцевого самоврядування; недосконалість законодавства з питань реалізації положення ст.6 Конституції України щодо будови органів державної влади; відсутність ефективних юридичних механізмів з реалізації положень ст.8 Конституції України з забезпечення принципу верховенства права, законності і правового порядку; відсутність нормативно-правової бази, організаційних і практичних заходів з проведення державно-правової реформи та її складових (судової, адміністративної, парламентської та муніципальної реформ); відсутність ефективного державного примусу; наявність корупційних діянь в середовищі державних службовців складають основні причини сучасної державотворчої кризи в Україні.

Наприкінці семінару із заключним словом висупив Колот Анатолій Михайлович, який привітав із започаткуванням проведення міжкафедральних науково-методичних семінарів, відзначивши, що даний семінар «є першою ластівкою» в рамках виконання ухвали Вченої ради університету. Звернено увагу, що основними вадами наукових досліджень виступають вузькоспеціалізованість, фрагментарність, компіляція та еклектика, а тому необхідно розглядати будь-яку проблему з точки зору міждисциплінарного підходу, що вимагає на сьогодні редакції тем курсових, дипломних робіт. 

За результатами роблти науково-методичного семінару учасники ухвалили рішення про розробку практичних рекомендацій щодо подолання державотворчої кризи в Україні.