Бухало

Сергій Максимович

(1967-1974)

Сергій Максимович Бухало народився у 1907 році в сім'ї робітника-залізничника в селищі Верхівцеве Криничанського району Дніпропетровської області. Свій трудовий шлях він почав з 1925 року в якості робітника залізничного депо. В 1931 році закінчив Дніпропетровський гірничий  інститут ім. Артема і одержав спеціальність гірничого інженера та був залишений на педагогічну роботу. Протягом періоду з 1931 по 1938 роки Сергій Максимович працював у цьому вузі в якості асистента, старшого викладача, заступник декана, декана та заступник проректора інституту з навчальної роботи.

У 1938 році він був обраний на посаду завідуюча відділом науки і шкіл Дніпропетровського обкому Компартії України. З 1939 по 1950 роки працював заступником Наркома та Наркомом освіти УРСР. У 1950 році його перевили до Академії Наук УРСР, де він займав посади завідуючого відділом, заступником голови і головою Ради по використанню продуктивних сил УРСР.

У післявоєнні роки Бухало С.М. поєднував наукову роботу з педагогічною діяльністю у Київському політехнічному інституті і інституті народного господарства. У 1939 році Сергій Максимович захистив кандидатську дисертацію, а у 1961 році – докторську. В 1962 році був затверджений у вченому званні професора.

В Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченка (нині ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана») професор Бухало М.С. почав працювати з 1966 року на посаді завідувача кафедрою організації і планування промислових підприємств (нині кафедра стратегії підприємств), а з 1975 року професором цієї ж кафедри.

Під час своєї науково-педагогічної діяльності у вищих учбових закладах професор Бухало М.С. зарекомендував себе як визначний педагог та організатор вищої освіти, вдало поєднував педагогічну роботу з науково-дослідницькою.

Професор Бухало М.С. плідно працював у галузі економіки промисловості, організації і планування виробництва. У Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченка заснував наукову школу економіки підприємства. Він є автором понад 80 наукових праць загальним обсягом понад 150 д.а., в тому числі 11 підручників та учбових посібників для студентів вузів. Під його науковим керівництвом захистили дисертації 30 аспірантів.

Поряд з учбовою і науково-педагогічною роботою Сергій Максимович брав активну участь у громадському житті. Він був членом редколегії декількох журналів і наукових збірників, членом експертних комісій, членом ради ветеранів партії, керував школою господарського активу підприємств і об’єднань у м. Київ, де був занесений до Дошки Пошани.

Бухало С.М. у 1938 році  був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1 скликання  та в 1947 році депутатом Верховної Ради УРСР 2 скликання.

Сергій Максимович був нагороджений трьома Орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1947, 1955 роки), дев’ятьма медалями, нагрудним знаком «За відмінні успіхи в роботі» та іншими почесними знаками та грамотами. За свій вклад в розвиток науково-дослідною та педагогічної роботи був занесений до Дошки Пошани та Книги Пошани Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка.

Антонець

Олександр Васильович

(1975-1985)

Олександр Васильович Антонець народився у 1931 році в сім'ї робітника-залізничника в селі Наталіївка Солонянського району Дніпропетровської області. У 1952 році закінчив Запорізький металургійний технікум. З 1952 по 1958 роки працював на Запорізькому електрометалургійному заводі «Дніпроспецсталь» на посадах помічника майстра, майстра сталеплавильного цеху № 2 та секретаря комітету Комсомолу заводу.

В 1958 році був направлений на навчання в ВПШ при ЦК КПУ, яку закінчив у 1962 році. З 1962 по 1964 рік працював у ВПШ на посаді наукового співробітника, старшого викладача кафедри економіки промисловості.

У 1964 році Олександр Васильович поступив до аспірантури з відривом від виробництва кафедри економіки промисловості Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка (нині ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»), яку закінчив у 1966 році.

У 1967 році Антонець О.В. захистив кандидатську дисертацію. З 1966 по 1974 роки працював спочатку на посаді старшого викладача, а потім доцента кафедри економіки промисловості Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка. У період з 1968 по 1972 роки він обіймав посаду заступника декана планово-економічного факультету, а з 1972 по 1976 роки працював на посаді декана по роботі з іноземними громадянами – студентами та аспірантами вузу.

Протягом десяти років (з 1975 по 1985 роки) Олександр Васильович завідував кафедрою організації і планування промислових підприємств (нині кафедра стратегії підприємств). В період його завідування на кафедрі була поставлена багатопланова науково-дослідницька та учбово-методична робота, проводилась широкомасштабна підготовка спеціалістів високої кваліфікації.

З 1985 року і до своєї смерті у 1999 році Антонець О.В. працював на кафедрі на посаді доцента.

Напрямами наукової діяльності Олександра Васильовича були дослідження ефективності науково-технічного прогресу у промисловості, процесу відтворення та використання основних виробничих фондів, організації і планування промислового виробництва. Протягом своєї праці він опублікував понад  80 наукових праць загальним обсягом понад 100 д.а. Під його науковим керівництвом було підготовлено 14 кандидатів економічних наук.

Свою науково-педагогічну роботу Олександр Васильович поєднував з широким спектром суспільної діяльності. Він неодноразово обирався членом парткому, протягом п’яти років очолював профспілковий комітет інституту. Був нагороджений двома медалями: «Ветеран праці» та «1500-річчя м. Києва».

Грещак Михайло Григорович

(1985-1990)

Михайло Григорович Грещак народився у 1932 році в сім'ї селянина в селі Туринка Великомостовського району Львівської області. Свій трудовий шлях він почав з 1950 року в якості робочого Обскої сплавділянки Каргасокскої сплавконтори тресту "Обьлісосплав". У 1954 році поступив до бухгалтерського відділення Томского гірничого технікуму який закінчив у 1956 році з відзнакою та був направлений у складі 3% від випуску до навчання до вузу. У 1954 році працював бухгалтером на Киселевському держмашзаводі і в цьому ж році поступив до Томського держуніверситету на економічне відділення економіко-юридичного факультету.

У 1961 році Михайло Григорович закінчив університет з відзнакою і отримав направлення на Томський завод математичних машин, на якому працював на посаді старшого інженера-плановика планового відділу.

В кінці 1961 року Грещак М.Г. почав свою педагогічну кар’єру, коли його було запрошено на посаду асистента кафедри економіки промисловості та організації підприємств Томського політехнічного інституту ім. С.М. Кірова, в якому він працював до 1963 року.

У 1963 році Михайло Григорович поступив до аспірантури Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка (нині ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»). У 1966 році він захистив дисертацію і після закінчення аспірантури був залишений в інституті викладачем на кафедрі організації і планування промислових підприємств (нині кафедра стратегії підприємств). На цій кафедрі він працював на посадах асистента, викладача, старшого викладача, доцента, зам. завідувача кафедри.

Протягом п’яти років (з 1985 по 1990 рік) Михайло Григорович обіймав посаду завідувача кафедри організації і планування промислових підприємств. З 1990 року по 2012 року працював на посаді професора кафедри стратегії підприємств . Упродовж багатьох років він обіймав посаду заступника голови підкомісії з економіки підприємства Науково-методичної комісії з економіки і підприємництва МОН України.

Основною сферою наукових інтересів професора Грещака М.Г. є внутрішньовиробниче економічне управління. Михайло Гаврилович підготував та опублікував понад 130 наукових та навчально-методичних робіт, в тому числі 5 підручників і 6 навчальних посібників з грифом МОН України. Він є співавтором галузевих стандартів вищої освіти у галузі знань «Економіка і підприємництво». Під його науковим керівництвом захистили дисертації 10 науковців.

Покропивний Сергій Федорович

(1990 - 1992)

Покропивний Сергій Федорович народився на Сквирщині Київської області у 1930 році. Після закінчення середньої школи з золотою медаллю та служби в армії поступив у Київський фінансово-економічний інститут та закінчив його з відзнакою у  1958 році. В рідному ВНЗ пройшов шлях від старшого лаборанта до завідувача кафедри економіки промисловості (1968-1990) та завідувача кафедри економіки і управління виробництвом (яка утворилась в процесі об’єднання кафедр організації і планування промислових підприємств та економіки промисловості,1990-1992), декана планово-економічного факультету (1986-1992).

Після захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у 1963 році впродовж  багатьох років проводив плідну науково-дослідну роботу. З грудня 1969 по жовтень 1970 року знаходився на науковому стажуванні у Франції. У лютому 1979 року успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. У квітні 1980 року йому було присвоєно наукове звання професора по кафедрі економіки промисловості.  Результати науково-дослідної роботи знайшли відображення в понад 180 опублікованих наукових працях професора С.Ф.Покропивного (у тому числі 22 наукові монографії, підручники і навчальні посібники загальним обсягом понад 350 друк. арк. 36 аспірантів професора С.Ф.Покропивного стали кандидатами економічних наук, а сім його вихованців – докторами економічних наук.

У 1991 році йому присвоєно звання заслуженого працівника освіти України, а у грудні 1993 року обрано академіком Академії наук вищої школи України по відділенню економіки.

              Наливайко Анатолій Петрович

                           (1992-2015)

Анатолій Петрович Наливайко народився у 1952 році в сім'ї робітника в місті Житомирі. У 1967 році поступив до Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка (нині ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана») на планово-економічний факультет, який закінчив з відзнакою у 1973 році. Свій трудовий шлях він почав з 1973 року в якості інженера в Київському інституті автомашин Мінприладу СРСР. Протягом року (з 1973 по 1974 рік) Анатолій Петрович служив в армії у Далекосхідному військовому окрузі.

У  1974 році  Наливайко А.П. був обраний за конкурсом та зарахований на посаду асистента кафедри організації і планування промислових підприємств Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка. У 1976 році поступив до аспірантури, яку закінчив у 1979 році. У 1980 році Наливайко А.П. захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата економічних наук. В цьому ж році був переведений на посаду старшого викладача.

У 1985 році отримав вчене звання доценту та почав працювати зам. завідувача кафедри організації і планування промислових підприємств.

У 1986-1990 роках А.П.Наливайко працював професором університету Антананаріву Республіки Мадагаскар.

У 1990 році був переведений на посаду доцента кафедри економіки і управління виробництвом (яка утворилась в процесі об’єднання кафедр економіки промисловості та організації і планування промислових підприємств) та зам. завідувача цієї кафедри.

У 1991 році Анатолій Петрович був призначений деканом планово-економічного факультету. Протягом двох років (з 1992 по 1993 рік) обіймав посаду завідувача кафедри економіки та управління виробництвом. Після розформування цієї кафедри у 1994 році на дві кафедри -  економіки підприємств та стратегії підприємств - Наливайко А.П. очолив кафедру стратегії підприємств, якою керував до 2015 року.

У 2002 році Анатолій Петрович отримав вчене звання професора та в цьому ж році захистив докторську дисертацію. З 2012 року до 2015 року він працював проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків.

Професор Наливайко А.П. плідно працював у галузі стратегічного управління підприємством. У ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана» він заснував наукову школу «Стратегія підприємства: теорія, методологія, практика». Йому належать понад 150 наукових праць, в тому числі 4 монографії, 6 підручників та 7 навчальних посібників з грифом МОН України. Крім того, він є співавтором галузевих стандартів вищої освіти у галузі знань «Економіка і підприємництво». Під його науковим керівництвом захистили дисертації 13 чоловік.

Поряд з учбовою і науково-педагогічною роботою Анатолій Петрович брав активну участь в організаційній роботі. Він був членом Президії науково-методичної комісії з економіки та підприємництва МОН України, головою підкомісії з економіки підприємства, директором Центру міжнародних зв’язків, головним редактором збірника наукових праць «Стратегія економічного розвитку України», керував магістерською програмою «Стратегічний менеджмент».

Його заслуги в науково-методичній та педагогічній діяльності підтверджуються наявністю почесних звань відмінника освіти України, заслуженого працівника КНЕУ, заслуженого діяча науки і техніки України.

Батенко

Людмила Павлівна

(2015 – до теперішнього часу)

Людмила Павлівна Батенко народилася у 1957 році в сім'ї військовослужбовця у місті Мурманську. У 1975 році поступила до Київського технологічного інституту легкої промисловості на спеціальність «Економіка та організація промисловості предметів широкого вжитку», який закінчила з відзнакою у 1980 році.

Свою активну життєву позицію та здібності організатора проявила, працюючи в якості секретаря комсомольської організації інженерно-економічного факультету КТІЛПу.

Протягом півроку (з 1980 по 1981 рік) працювала на посаді молодшого спеціаліста у лабораторії економічних досліджень Українського науково-дослідного інституту текстильної промисловості.

У 1981 році Батенко Л.П. поступила до денної аспірантури Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка (нині ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана») на кафедру організації та планування промислових підприємств, яку закінчила у 1983 році. Її науковим керівником був проф. Бухало С.М. У 1984 році захистила кандидатську дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата економічних наук. Протягом навчання в аспірантурі (з 1982 по 1984 рік) працювала на посаді молодшого наукового співробітника в науково-дослідному секторі Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка, а з 1985 року була переведена на посаду старшого наукового співробітника.

Протягом роботи на кафедрі стратегії підприємств (з 1988 по теперішній час) Людмила Павлівна пройшла багатьма сходинками кар’єрного росту, починаючи з асистента кафедри, старшого викладача, доцента, професора, заступника завідувача кафедри, керівника магістерської програми «Менеджмент проектів і консалтинг», а нещодавно - завідувача кафедри.

З 1994 по 1996 рік навчалась в університеті Екс-Марсель (Франція) та отримала диплом магістра бізнес-освіти. У 1995 році отримала вчене звання доцента кафедри стратегії підприємств, а у 2013 році їй було присвоєно вчене звання професора.

Батенко Людмила Павлівна є автором понад 100 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 25 підручників та навчально-методичних посібників. . Вона є співавтором галузевих стандартів вищої освіти у галузі знань «Економіка і підприємництво». Під її керівництвом було захищено 4 кандидатські дисертації.

Людмила Павлівна стажувалась в університетах та бізнес-школах США, Англії, Канади, Іспанії, Німеччини та Франції. Крім того, має закордонний досвід викладання у Віденському університеті прикладних наук та бізнес-школах Росії та Білорусії.

Поряд з організаційною, навчальною і науково-педагогічною роботою на кафедрі (в тому числі як керівник англомовної програми «Менеджмент проектів і консалтинг» та програми МВА КНЕУ)Людмила Павлівна входить до складу Вченої ради факультету економіки та управління і Вченої ради ДВНЗ “КНЕУ імені Вадима Гетьмана”, є директором Центру продуктивності Міжнародного інституту бізнесу. Нещодавно її обрано членом науково-методичної підкомісії з підприємництва, торгівлі та біржової діяльності сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.

Здобутки Батенко Л.П. були відзначені подякою Київської державної адміністрації за досягнення визначних успіхів у науковій роботі та високої майстерності у професійній діяльності. Має почесне звання “Заслужений працівник КНЕУ імені Вадима Гетьмана”.